Мета дослідження – розглянути моральне відчуження як один із психологічних механізмів, що застосовуються корупціонерами для виправдання своїх дій.

Результати дослідження. У статті розглянуто загальний механізм відчуження моральної відповідальності, а також його складові як феномена, що конструюється в досвіді корупціонера та захищає його самооцінку через непристосування до себе внутрішніх моральних санкцій в умовах протиставлення власної поведінки загальноприйнятим моральним нормам.

Розкрито існування когнітивного механізму, який переосмислює мораль у людині таким чином, що моральна саморегуляція блокується чи навіть не працює. Відчуження моральної ответственности представлено як важливий психологічний конструкт, застосування якого до опису та пояснення такого соціально-правового явища як коррупція є продуктивним та корисним для прогнозування корупційної поведінки.

Висновки. Проаналізовано іноземні дослідження, у яких наведено різноманітні контексти корупції, реалізовані останніми роками; проведено групування зібраного наукового матеріалу, враховуючи велику неоднорідність представлених робіт та виокремлено такі з них, що розкривають саме психологічні ракурси означеної теми; проаналізовано найбільш ґрунтовні емпіричні студії; проведено синтез отриманого матеріалу та визначено подальші можливі напрямки наукового пошуку.

Ключові слова : виправдання, когнітивна реконструкція, коррупція, моральна саморегуляція, моральне відчуження, моральні стандарти.

Список використаних джерел

1. Milgram S. Behavioural Study of Obedience Journal of Abnormal and Social Psychology. 1963. № 67. PP. 376-391. https://doi.org/10.1037/h0040525
2. Kohlberg L. Psychology of Moral Development: The Nature and Validity of Moral Stages. Essays on Moral Development /ed. by L. Kohlberg. Vol. 2: The Philosophy of Moral Development. San Francisco: Harper & Row Publishers, 1984. 768 р.
3. Bandura A. Moral Disengagement: How People Do Harm and Live with Themselves. New York: Worth Publishers, 2016. 446 p.
4. Bandura A. Selective moral disengagement in exercise of moral agency Journal of moral education. 2002. Vol. 31 № 2. PP. 101-119. https://doi.org/10.1080/0305724022014322
5. Bandura A. Social foundations of thought and action: A соціальної cognitive theory. Englewood Cliff s, NJ: Prentice-Hall, Inc, 1985. 544 p.
6. Moore C. Moral disengagement. Current Opinion in Psychology . 2015. Vol. 6. ПП. 199-204. https://doi.org/10.1016/j.copsyc.2015.07.018
7. Sternberg R. J. When Good, No So Good, і Downright Evil People Do Bad Things : A Review of Moral Disengagement, 2016. https://doi.org/10.1037/a0040161
8. Bandura A., Barbaranelli C., Caprara G. V., Pastorelli C. Mechanisms of moral disengagement in exercise of moral agency. Journal of Personality and Social Psychology . 1996. Vol. 71 № 2. PР. 364-374. https://doi.org/10.1037/0022-3514.71.2.364
9. Moore C., Detert J. R., Trevino L. K., Baker V. L., Mayer D. M. Вони трудяться до поганих думок: Moral disengagement and unethical organizational behaviour. Personnel Psychol . 2012. № 65. PP. 1–48. https://doi.org/10.1111/j.1744-6570.2011.01237.x
10. Langseth P., Stapenhurst R., Pope J. Роль національної integrity системи в боротьбі з коррупцією. Commonwealth Law Bull . 1997. № 23. PP. 499-528. https://doi.org/10.1080/03050718.1997.9986471
11. Jones T. M. Ethical decision making by individuals in organizations: An issue-contingent model. Acad. Manage. Rev. _ 2001. № 16. PP. 366-395. https://doi.org/10.5465/amr.1991.4278958
12. Belasen A. T., Toma R. Співвідношення корумпування в Business: Trusted Leadership. Civic Engagement . Routledge, London, UK, 2015. P. 388. https://doi.org/10.4324/9781315689715
13. Moore C. Moral disengagement в процесах організаційної corruption. J. Bus. Ethics. 2008. № 80. PP. 129-139. https://doi.org/10.1007/s10551-007-9447-8
14. Barsky A. Investigating effects of moral disengagement and participation on unethical work behaviour. J. Bus. Ethics. 2011. № 104. PP. 59-75. https://doi.org/10.1007/s10551-011-0889-7
15. Khafifah N. Fadli Zon: Korupsi justru jadi ‘oli’ pembangunan. 2015 року.
16. Takwin B. Self. В: Rise, Fall і Resurrection of ANIMA. Indonesian Psychological Journal: Kiprah Jurnal Psikologi Nasional. Selama 3. Dasawarsa, 2016.
17. Abraham J., Suleeman J., Takwin B. Psychological mechanismus corruption: A comprehensive review. Asian J. Sci. Res . 2018. №11. PP. 587-604. https://doi.org/10.3923/ajsr.2018.587.604
18. Turner R. H. Real Self: З Institution to Impulse. In: The Self in Social Psychology / Baumeister RF (Ed.). Psychology Press . Philadelphia. 1999. PP. 78–84.
19. Vannini P., Franzese A. The authenticity of self: Conceptualization, personal experience and practice. Soc. Compass. 2008. № 2. PP. 1621-1637. https://doi.org/10.1111/j.1751-9020.2008.00151.x
20. Gino F., Norton M. I., Ariely D. Counterfeit self: The deceptive costs of faking it. Psychol. Sci . 2010. № 21. PP. 712-720. https://doi.org/10.1177/0956797610366545
21. Barkan R., Ayal S., Ariely D. Ethical dissonance, justifications and moral behavior. J. Pers. Soc. Psychol . 2015. № 74. PP. 63–79. https://doi.org/10.1016/j.copsyc.2015.08.001
22. Gino F. Understanding ordinary unethical behaviour: Why people who value morality act immorally. Current Opinion в Behavioral Sciences. 2015. №3. PP. 107-111. https://doi.org/10.1016/j.cobeha.2015.03.001
23. Ariely D. The (Honest) Truth o Dishonesty. Haper Collins Publishers, New York, 2012. P. 304. 
24. Ayal S., Gino F. Honest Rationales for Dishonest Behaviour. В: Social Social Psychology of Morality: Exploring The Causes of Good and Evil / Mikulincer M. and Shaver PR (Eds.). American Psychological Association, Washington, DC., 2012. PP. 149-166. https://doi.org/10.1037/13091-008
25. Abraham J., Maulida AF No harm no full behaviour and consumption motivation among Indonesian students. Anima: Indonesian Psychol. J. 2015. №30. PP. 163-177. https://doi.org/10.24123/aipj.v30i4.548
26. Abraham J., Takwin B., Suleeman J. Counterfeit self: A confirmatory factor analysis among Indonesians. Kasetsart Journal of Social Sciences . 2018. Vol. 39. Issue 3. PP. 518-525. https://doi.org/10.1016/j.kjss.2017.07.011
27. Wood A. M., Linley P. A., Maltby J., Baliousis M., Joseph S. The authentic personality: A theoretical and empirical conceptualization and the development of the authenticity scale, J. Couns. Psychol., № 55, рр. 385-399. https://doi.org/10.1037/0022-0167.55.3.385
28. Gino F., Kouchaki M., Galinsky A. D. The moral virtue of authenticity: How inauthenticity produces feelings of immorality and impurity. Psychological Science. 2015 . №26. PP. 983-996. https://doi.org/10.1177/0956797615575277 
29. Miller C. H., Burgoon J.K., Hall J.R. The effects implicit theories of moral character on affective reactions to moral transgressions. Social Cognition. 2007. № 25. PP. 819-832. https://doi.org/10.1521/soco.2007.25.6.819
30. Dweck C. S. Self Theories: Their Role in Motivation. Personality and Development . Taylor and Francis, Ann Arbor, МІ., 1999. P. 195.
31. Dweck C. S. Implicit Theories. In: Handbook of Theories of Social Psychology, Van Lange, PAM, Kruglanski AW and Higgins ET (Eds.). SAGE Publications Ltd., London, UK., 2012. Vol. 2. ПП. 43–61. https://doi.org/10.4135/9781446249222.n28
32. Schumann K., Dweck C. S. Who accepts responsibility for their transgressions? Personal. Social Psychol. Bull . 2014. №40. PP. 1598-1610. https://doi.org/10.1177/0146167214552789
33. Molden D. C. і Dweck C. S. Finding «meaning» in psychology: A lay theories approach to self-regulation, social perception and social development. Am. Psychol . 2006. № 61. PP. 192-203. https://doi.org/10.1037/0003-066X.61.3.192
34. Abraham J., Pane M. M. Corruptive tendencies, conscientiousness and collectivism. Procedia-Social Behavioural Science . 2014. № 153. PP. 132-147. https://doi.org/10.1016/j.sbspro.2014.10.048
35. Vannini P., Franzese A. The authenticity of self: Conceptualization, personal experience and practice. Soc. Compass. 2008. № 2. PP. 1621-1637. https://doi.org/10.1111/j.1751-9020.2008.00151.x