Нині кількість засуджених за колабораційну діяльність в установах ДКВС України невпинно зростає, тож актуальним є завдання всебічного вивчення цієї категорії засуджених та розроблення напрямів ресоціалізаційної роботи з ними. Релігійність та конфесійна належність особи є важливою складовою її самоідентифікації та суттєво впливає на мотивацію поведінкових стратегій і вибір соціальних практик. Незважаючи на це цілеспрямована і структурована виховна робота, метою якої було б роз’яснення основ релігійної безпеки, критичного осмислення інформації, яка подається в середовищі церковних структур, запобігання маніпулятивним практикам у сфері віросповідання, виховання релігійної толерантності, в установах виконання покарань сьогодні не ведеться. Прискіпливу увагу, на наш погляд, варто звернути на засуджених за колабораційну діяльність, у когнітивних стратегіях яких віросповідання відіграє ключову роль, формуючи життєві орієнтири, громадянську позицію, ставлення до державних і суспільних структур.

Метою дослідження є характеристика релігійної ідентичності осіб, засуджених за колабораційну діяльність, та впливу конфесійної належності на формування їхніх життєвих і політичних переконань з метою наукового обґрунтування рекомендацій щодо соціально-виховної роботи з цією категорією засуджених.

Актуальність теми полягає у з’ясуванні взаємозв’язку конфесійної належності засуджених за колабораційну діяльність на вибір їхніх життєвих стратегій; необхідності розроблення дієвих програм перевиховання цієї категорії засуджених та розуміння шляхів, якими може відбуватися негативний вплив церковних інституцій ворога на громадян України, запобігання його поширенню в подальшому. 

Методи дослідження. У межах дослідження було використано комплекс емпіричних і теоретичних методів. Основним емпіричним методом стало анкетування засуджених за колабораційну діяльність. Для збору первинної інформації автором було розроблено анкету з 12 запитань, спрямованих на з’ясування рівня релігійності респондентів, їх конфесійної належності, обізнаності у питаннях віри, частоти практичного релігійного досвіду, а також розуміння впливу інформації, поширюваної через церковні інституції, на формування їхньої особистої громадянської позиції. Для обробки та інтерпретації емпіричних даних використано метод статистичного аналізу, що забезпечив кількісне узагальнення результатів, розрахунок відсоткових показників і здійснення порівняльного аналізу.

Висновки. У результаті проведеного емпіричного й аналітичного дослідження було встановлено, що релігійна ідентифікація залишається значущим чинником формування світогляду засуджених за колабораційну діяльність. Більшість респондентів (70 %) ідентифікують себе віруючими людьми. Водночас значна частка опитаних (20 %) демонструють декларативну або невизначену позицію щодо віри, що свідчить про поверховий характер їхньої релігійної свідомості. Дослідження вікових особливостей показало, що найбільш активною в релігійному плані є вікова категорія 45–65 років, тоді як молодь до 25 років перебуває на етапі формування релігійної ідентичності. Це вказує на наявність потенціалу для цілеспрямованого соціально-виховного впливу саме на молодіжну аудиторію. Конфесійна структура опитаних є відносно однорідною: домінує християнська ідентичність з переважанням православ’я, тоді як представники інших конфесій становлять незначну частку. Це зумовлює необхідність урахування саме християнського релігійного контексту під час організації соціально-виховної роботи. Встановлено, що серед віруючих переважають особи із середньою спеціальною та вищою освітою. Водночас рівень релігійної освіченості та глибини релігійних знань залишається доволі низьким. Аналіз впливу релігії на політичні та громадянські установки показав, що лише незначна частина опитаних усвідомлює вплив релігійних переконань на ставлення до політичних і суспільних процесів у державі. Це свідчить про низький рівень рефлексії щодо можливого маніпулятивного впливу релігійних інституцій у контексті війни. Узагальнюючи результати дослідження, можна констатувати, що релігія для більшості опитаних є елементом особистої ідентичності, але рідко усвідомлюється як фактор, здатний впливати на громадянську позицію та соціально-політичні рішення. Виявлені особливості підтверджують актуальність поглибленої соціально-виховної, освітньої та корекційної роботи, зокрема щодо осіб, засуджених за колабораційну діяльність, з урахуванням рівня їхніх релігійних знань, світоглядних установок та потенційної вразливості до ідеологічних впливів.

Ключові слова: корекційна робота, засуджені, колабораціонізм, релігійна ідентичність, віросповідна характеристика.

Список використаних джерел

1. Чорнописька В. Феномен релігійної ідентичності: філософсько-правове конструювання змісту. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: «Юридичні науки». Т. 10. № 3 (39). С. 51–56.
2. Гейда О. Священнослужителі, обвинувачені або засуджені за державну зраду та виправдовування збройної агресії проти України: соціологічний аналіз. Науковий вісник Сіверщини. Серія: Освіта. Соціальні та поведінкові науки. № 1 (14). С. 31–50.
3. В Україні уже понад 8 тисяч справ про колабораціонізм: що з ними не так? Переказуємо звіт правозахисників. URL: https://zmina.ua/media/v-ukrayini-uzhe-ponad-8-tysyach-sprav-pro-kolaboraczionizm-shho-z-nymy-ne-tak-perekazuyemo-zvit-pravozahysnykiv/ (дата звернення: 30.01.2026).
4. Письменський Є. О. Колабораціонізм як суспільно-політичне явище в Україні (кримінально-правові аспекти) : наук. нарис. Сєвєродонецьк, 2020. 121 с. URL: https://www.academia.edu/44357585/ КОЛАБОРАЦІОНІЗМ_як_суспільно_політичне_явище_в_сучасній_Україні_кримінально_правові_аспекти_(дата звернення: 12.01.2026).
5. Сьомін С. В., Комашко В. В. Сучасна парадигма колабораціонізму в умовах російського вторгнення в Україну: історико-правовий аналіз. Право та державне управління. № 4. С. 194–201.
6. Геркула Н. Особа колаборанта: тенденції, виявлені на третій рік повномасштабного вторгнення. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. Вип. 90. Ч. 4. С. 19–25.