Актуальність статті обумовлена тривалістю дистанційного навчання, спричиненого пандемією та повномасштабним вторгненням рф, і викликом, через який українські педагоги стикаються зі специфічним феноменом – соціальною атомізацією здобувачів освіти та браком компетенцій роботи в команді. У статті розглянуто метод фасилітації як педагогічний інструмент організації та підтримки процесу формування команди в нав-чальних групах. Метою статті визначено дослідження сутності та потенціалу фасилітації у процесі командоутворення в групах здобувачів вищої освіти. Враховуючи поставлену мету, завдання публікації: 1) висвітлити роль викладача-фасилітатора; 2) визначити ефективні складові фасилітаційного методу формування згуртованої, продуктивної навчальної команди. Вказано, що в процесі фасилітації командоутворення під час здобуття вищої освіти викладач-фасилітатор відіграє одну з двох головних ролей. Акцентовано, що він застосовує модель S. Kaner, яка являє собою перехід від дивергентного до конвергентного мислення, та має на увазі етапи групової динаміки, описані в моделі B. W. Tuckman. У підсумку дослідження зазначено, що у сучасному динамічному світі здатність працювати в команді є однією з ключових компетенцій випускника закладу вищої освіти, адже сучасне суспільство дає запити на фахівців, готових працювати в команді, мислити креативно та приймати колективні рішення. Вказано, що стихійне об’єднання здобувачів вищої освіти у групи не гарантує ефективної співпраці та формування команди. Цінність фасилітації в цьому контексті – вона постає як педагогічна технологія співпраці, що спрямована на створення середовища, у якому здобувачі вищої освіти самостійно формують цінності, приймають рішення, розв’язують конфлікти й будують командну взаємодію. Фасилітація командоутворення є не лише технологією навчання, а й ціннісним підґрунтям нової педагогічної культури.

Ключові слова: фасилітація, фасилітатор, командоутворення, вища освіта, групова динаміка.

Список використаних джерел

1. 2014 Asia-Pacific Education Research Institutes Network (ERI-Net) Regional study on Transversal Competencies in Education Policy and Practice (Phase II): School and Teaching Practices for Twenty-First Century Challenges : Lessons from the Asia-Pacific Region. Bangkok : UNESCO, 2016. 4 p.
2. Schwarz R. The Skilled Facilitator: A Comprehensive Resource for Consultants, Facilitators, Coaches, and Trainers. Third еdition. San Francisco : John Wiley & Sons, Inc, 2017. 408 р.
3. Schein E. H., Bennis W.G. Personal and Organizational Change through Group Methods: The Laboratory Approach. New York : Wiley, 1965. 376 р.
4. Schein E. Coming to a New Awareness of Organizational Culture. Sloan Management Review. Vol. 25, No. 2. Р. 3–16.
5. Орбан-Лембрик Л. Е. Психологія управління : навч. посібник. Київ : Академвидав, 2010. 376 с.
6. Fullan M. The Principal: Three Keys to Maximizing Impact. San Francisco: Jossey-Bass, 2014. 240 p.
7. Вознюк О.В. Фасилітація у педагогічному процесі: теоретико-методологічні основи. Житомир: Вид-во ЖДУ, 2019. 214 с.
8. Kaner S. Promoting Mutual Understanding for Effective Collaboration in Cross-Functional Groups with Multiple Stakeholders. The IAF handbook of group facilitation: best practices from the leading organization in facilitation /by  Schuman (Ed.). San Francisco : Jossey-Bass A Wiley Imprint, 2005. P. 115–135.
9. Schein E. H. Humble Inquiry. Transforming Relationships Through Curious and Thoughtful Dialogue. San Francisco : Berrett-Koehler Publishers, 2013. 148 p.
10. Tuckman B. W., Jensen M. A. C. Stages of Small-Group Development Revisited. Group & Organization Studies. 1977. № 2 (4). P. 419–427.
11. Francis N., Pritchard C., Prytherch Z., Rutherford St. Making teamwork work: enhancing teamwork and assessment in higher education. FEBS Open Bio. 2024. Vol. 15. P. 35–47.