Сьогодення вимагає використовувати нові інноваційні методи і технології навчання здобувачів вищої освіти, слухачів курсів підвищення кваліфікації в закладах вищої освіти (далі – ЗВО), які дозволяють їм сформувати професійну компетентність, готовність до діяльності в умовах професійного середовища та м’яко долати певні виклики в житті.

Мета статті полягає в аналізі особливостей, видів та форм сторітелінгу, визначенні переваг і можливостей його використання як освітньої методики.

Методологія дослідження базується на сучасних положеннях педагогічної науки та психології, відображає взаємозв’язок методологічних підходів щодо вивчення процесу формування критичного мислення, емоційної залученості, мотивації здобувачів вищої освіти, слухачів курсів підвищення кваліфікації ЗВО до особистісно-професійного розвитку протягом життя.

Автори статті висвітлили результати не тільки теоретичних досліджень щодо можливостей використання сторітелінгу як інноваційного методу навчання, але й обґрунтували ефективність застосування цього методу в освітньому процесі для створення гармонійної та безбар’єрної атмосфери спілкування в системі «викладач – здобувач вищої освіти (слухач)», підвищення та утримання рівня уваги, розвитку емоційного інтелекту, загального рівня освітньої культури.

Висновки. Сторітелінг як формат навчання в закладі вищої освіти має величезну практичну цінність. Його застосування дає змогу підвищити рівень засвоєння матеріалу, розвинути логічне та критичне мислення, сприяє систематизації міжпредметних знань.

Ключові слова: емоційний інтелект, інноваційний метод, логічне та критичне мислення, сторітелінг, технології навчання.

Список використаних джерел

1. Akgun A., Keskin H., Erdogan E. The influence of storytelling aproach in travel writings on readers empathy and intentions. Procedia – Social and Behavioral Sciences. 2015. Vol. 207. Р. 577–586.
2. Bryant S. C. How to tell stories to children: And some stories to tell. 1985.
3. Sole D., Wilson D. Storytelling in organizations: the power and traps of using stories to share knowledge in organizations. LILA, Harvard, Graduate School of Education, 2002.
4. Бондаренко Н. Storytelling як комунікативний тренд і всепредметний метод навчання. Молодь і ринок. 2019. № 7 (174). С. 130–135.
5. Васьківська О. Є. Сторітелінг як інструмент соціальної журналістики. Modern international relations: topical problems of theory and practice : collective monograph / Faculty of International Relations of the National Aviation University ; under general editorship of W. Welskop, Y. O. Voloshin – Lodz : Wydawnictwo Naukowe Wyższej Szkoły Biznesu i Nauk o Zdrowiu w Łodzi, 2021. P. 280–284.
6. Крутій К., Зданевич Л. Сторітелінг: мистецтво розповідання, або Як зацікавити й мотивувати дітей. Дошкільне виховання. 2017. № 7. С. 2–6.
7. Лівін Марк. Сторітелінг для очей, вух і серця. Київ : Наш Формат, 2020. 184 с.
8. Маковецька-Гудзь Ю. А. Storytelling в педагогічній практиці: розвиток комунікативного потенціалу. 2017. URL: https://kumlk.kpi.ua/.
9. Паламар С., Науменко М. Сторітеллінг у професійній підготовці майбутніх педагогів: сучасні інструменти. Відкрите освітнє
   е-середовище сучасного університету. 2019. № 7. С. 48–55. URL: https://doi.org/10.28925/2414-0325.2019.7.5.
10. Чеканюк К. Сторітелінг як технологія професійного розвитку вчителів біології. Вісник університету імені Альфреда Нобеля. 2023. № 1 (25). С. 149–155.