Стаття присвячена аналізу потенціалу залучення методу «storytelling» як інструментарію сучасного викладача гуманітарних, соціальних і юридичних дисциплін. На прикладі Пенітенціарної академії України висвітлені можливості дидактичного потенціалу методу «storytelling» у контексті вивчення та дослідження історії Голокосту, антидискримінаційних практик, актуалізації уваги до дотримання прав людини та формування толерантного покоління.

Дидактичний потенціал методу «storytelling» полягає в доцільному використанні викладачем інформації, яка ілюструє матеріал, що вивчається, через розповідь з метою активізації студентської уваги, створення додаткового інтересу. Проте використання методу «storytelling» в процесі викладання історичних, соціальних, гуманітарних та юридичних дисциплін ще не достатньо вивчено. Тому звернення до методу «storytelling» на тлі дискредитованості історії як об’єкта маніпуляцій та інструмента політичної пропаганди збільшує шанси «віднайти та відстояти власну візію минулого», а колективна пам’ять – «як спосіб демократичного та протестного живого пізнання минулого» – набуває особливого значення [1].

Метою статті є висвітлення актуальності та особливостей залучення методу «storytelling» у контексті вивчення різних аспектів теми Голокосту у вищій школі.

Тема набуває гострої актуальності в умовах російсько-української війни, а її студіювання – запорука протидії пропаганді ворога, формування переконання, що трагедія Голокосту не є суто єврейською історією. Задекларовані та захищені законами права людини є необхідністю функціонування загальнолюдських цінностей, порушення яких може призвести до страшної трагедії цілого народу.

Водночас успішність сучасного викладання неможлива без залучення нових методів, особливо тих, що сприяють «оживленню» матеріалу, засвоєнню інформації через історії людей. Метод «storytelling» набуває особливої актуальності в контексті паралелей історій осіб, які пережили трагедію Голокосту, з історіями тих, хто має досвід російської окупації.

Наукова новизна полягає в узагальненні інформації про те, «коли, чому і як» у Пенітенціарній академії України, зокрема, почали студіювати історію трагедії Голокосту і яким чином метод «storytelling» збільшує можливості в розкритті потенціалу цієї теми. Також новизна полягає у презентації досвіду практик застосування методу «storytelling» на заняттях та заходах закладу вищої освіти, залученні здобувачів вищої освіти до наукової та дослідницької роботи, участі в міжнародних проєктах.

Висновки. Пенітенціарна академія України активно долучається до вивчення історії трагедії Голокосту, збереження пам’яті про неї, використовуючи метод «storytelling».

Ключові слова: метод «storytelling», історія Голокосту, євреї, пам’ять, Пенітенціарна академія України.

Cписок використаних джерел

1. Кісь О. Колективна пам’ять та історична травма: теоретичні рефлексії на тлі жіночих спогадів про Голодомор. URL: https://uamoderna.com/md/216-216/ (дата звернення: 20.02.2025).
2. Біль пам’яті: навчально-методичний посібник до виставки «Голокост від куль: масовий розстріл євреїв в Україні у 1941–1944 рр.» / авт.-упоряд. О. Войтенко. Київ : ТОВ «Майстер книг», 2011. 64 с.
3. Cтруве К. Голокост і його вплив на сучасний світ та Україну. URL: https://www.istpravda.com.ua/articles/2022/10/6/161887/ (дата звернення: 19.02.2025).
4. Подольський А. Ю. Комплексні дослідження з історії Голокосту в Україні та комеморативні дискусії та практики: проблема взаємовпливу, тенденції та перспективи. URL: https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2020/12/Rozdil_7.pdf (дата звернення: 20.02.2025).
5. Ремех Т. О. Музей Голокосту як освітній простір. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/718351/1/%D0%A2%D0%B5%D0%B7%D0%B8%20%D0%A0%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%85%202.pdf (дата звернення: 10.02.2025).
6. Кришмарел В. Ю., Севастьянова Д. О. Методичні рекомендації до вивчення питань Голокосту на уроках історії у ЗНЗ. URL: https://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/713285/1/%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%20%D0%BF%D0%BE%20%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83.pdf (дата звернення: 19.02.2025).
7. Щупак І. Я. Уроки Голокосту в українській історичній науці та освіті: від наративу до осмислення й постановки суспільного питання про покаяння (до 75-ї річниці трагедії Бабиного Яру). Український історичний журнал. 2016. № 5. С. 176–201.
8. Кеда М., Петровська Ю. Європейські антитоталітарні культурні практики : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Чернігів, 26–27 червня 2020 р.). Чернігів : Десна Поліграф, 2020. С. 140–142.
9. Тяглий М. Метод «усної історії» та його застосування для вирішення завдань проекту «Геноцид ромів (циган) в добу окупації України (1941–1944): дослідження, викладання, увічнення пам’яті». URL: http://romagenocide.com.ua/metod-usnoi-istirii/ (дата звернення: 19.02.2025).
10. Єрмолаєва Г. А. Використання методу сторітелінгу в процесі викладання фахових дисциплін для бакалаврів інформаційної, бібліотечної та архівної справи. Вісник ХДАК. 2021. Вип. 59. C. 44–52.
11. Кухарук Х., Штанько Я., Качмар В. Травматична пам’ять і факт як домінанта сторітелінгу в історичному репортажі Катаржини Кобилярчик «Струп. Іспанія роз’ятрює рани». Наукові праці Міжрегіональної академії управління персоналом. Філологія. 2024. Вип. 3 (13). С. 47–52.
12. Микитюк С. О. Елементи сторітелінгу як навчального методу у поглядах педагогів, громадських діячів минулого. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія: Педагогічні науки: реалії та перспективи. 2019. Вип. 66. С. 134–137.