В умовах війни релігійні організації, які мають керівний центр на території держави-агресора Росії, активно використовуються ворогом як інструмент ідеологічної складової гібридної війни проти України. На часі необхідність осягнути масштаб цієї проблеми, з’ясувати, коли почалися ці процеси, зрозуміти мотивацію скоєння злочинів проти основ національної безпеки служителями культу, реконструювати характерні риси умовного соціологічного портрета священнослужителя, обвинуваченого та засудженого за колабораційну діяльність. Результати дослідження можуть бути використані в подальшому для запобігання поширенню небезпечних для держави та суспільства процесів у сфері релігійної безпеки.

Метою дослідження є з’ясування статистичних даних, причин та мотивацій переходу священнослужителів на бік ворога, їхні вікові, освітні, соціальні характеристики, корпоративні зв’язки; окреслення ймовірних шляхів поширення забороненої нині ідеології «руського миру» через духовні навчальні заклади та монастирі на теренах України.

Методологія дослідження базується на співвідношенні теоретичних та емпіричних методів, а саме: пізнання, оцінювання, діагностика, конструювання. В основу інструментарію дослідження покладено методи вибірки, групування, оцінювання та прогнозування, моделювання, теоретичного та контент-аналізу даних.

У результаті проведеного аналізу виокремлено спільні характерні риси вищих церковних ієрархів, обвинувачених та засуджених за співпрацю з ворогом, проаналізовано їх освітній рівень, місце проходження послуху і навчання, корпоративні та родинні зв’язки, які дали змогу виділити кілька мотиваційних чинників антиукраїнської діяльності цих людей. Крім того, результати дослідження окреслили шляхи й напрями ідеологічного впливу на клір релігійних організацій України задля формування мережі, яка нині активно використовується ворогом у гібридній інформаційній війні проти нашої держави.

Висновки. Маємо задокументовані й підтверджені факти державної зради та виправдовування кривавої війни проти України, пособництва та участі в терористичних угрупованнях, обвинувачення в антиукраїнській діяльності в діях половини очільників конфесій, які мають керівний центр на території країни-агресорки. Переважна більшість з них (92 %!) належить до вищої ієрархії Української православної церкви в єдності з РПЦ. Третина з них народилася, навчалася та починала духовну кар’єру на території Росії, обґрунтовано підозрюється в міцних корпоративних зв’язках з вищими ієрархами РПЦ, тісних родинних зв’язках у російський силових структурах, фаворитизмі з боку вищих ієрархів та політиків. Більш ніж 40 % фігурантів народилися в Україні, але під час навчання або початкового служіння були цілеспрямовано залучені до антиукраїнської ідеї та її поширення серед населення України. Часто кар’єра цих ієрархів розвивалася підозріло стрімко, невідповідно до їх освітнього рівня, що наштовхує на думку про корупційну складову або особисту зацікавленість кураторів у призначеннях, які були отримані. Слід також зауважити, що в поширенні серед священнослужителів наративів «руського миру» в історичній, культурній та духовній царині не останню роль відігравали ще з 90-х рр. ХХ ст. духовні навчальні заклади та «базові» проросійські монастирі на території України, що були (а може, і досі залишаються) «кузнею кадрів», яку ворог може використати для дестабілізації ситуації всередині країни і не лише в конфесійній сфері. Щодо розуміння мотиваційних механізмів масової колаборації представників духовенства, прошарку, який за логікою мав би стати духовною опорою нашого спротиву, на першому місці стоять їхні власні економічні інтереси, примітивна жага до збагачення, утримання своїх посад та впливів. Усе це накладається на цілеспрямовано сформовану антиукраїнську ідеологію, яка стала їх усвідомленою ідентичністю й урешті призвела до превалювання власних амбіцій над принципами християнської моралі.

Ключові слова: священнослужителі, обвинувачені або засуджені, колабораціонізм, законодавство у сфері релігій, церква в умовах війни в Україні, соціологічні дослідження колабораціонізму.

Список використаних джерел

1. Патріарх Варфоломій: Російська церква поділяє провину за розв’язання війни та злочини в Україні. URL: https://detector.media/ infospace/article/209243/2023-03-23-patriarkh-varfolomiy-rosiyska-tserkva-podilyaie-provynu-za-rozvyazannya-viyny-ta-zlochyny-v-ukraini/ (дата звернення: 08.02.2025).
2. Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій : Закон України від 08.2024 № 3894-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3894-20#Text (дата звернення: 18.01.2025).
3. Про свободу совісті та релігійні організації : Закон України від 04.1991 № 987-XII. Редакція від 23.09.2024. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987-12#n283 (дата звернення: 18.01.2025).
4. Про затвердження релігієзнавчої експертизи щодо встановлення переліку релігійних організацій (об’єднань), які підпадають під дію норм частин сьомої і восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»: наказ Міністерства культури України від 25.01.2019 № 37. URL: https://web.archive.org/ web/20191110195059/http://mincult.kmu.gov.ua/document/245450936/%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B7%2037.pdf (дата звернення: 18.01.2025).
5. Звіт про мережу релігійних організацій, недільних шкіл та священнослужителів в Україні. URL: https://data.gov.ua/dataset/ 3d0dc6d8-bc68-4796-a08c-70222258e566 (дата звернення: 18.01.2025).
6. Україна обміняла частину шпигунів з УПЦ МП на полонених бійців. URL: https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20230406-ukrayina-obminyala-chastynu-shpyguniv-z-upcz-mp-na-polonenyh-bijcziv-danilov/ (дата звернення: 08.02.2025).
7. Рух Чесно. Реєстр зрадників. URL: https://www.chesno.org/ traitors/?page=1 (дата звернення: 08.02.2025).
8. Molfar – OSINT. Вороги України. URL: https://molfar.com/ enemies (дата звернення: 08.02.2025).
9. Гончаренко О. Проблеми інституційного визначення терміна колабораціонізму, його видів та ознак у сучасній вітчизняній історіографії. Військово-історичний меридіан. 2019. Вип.1 (23). С. 5–25.
10. Чальцева О. Категорія «Колабораціонізм» як багатокомпонентний наратив в умовах війни. Політичне життя. № 2. С. 57–58.
11. Письменний Є. Колабораціонізм як суспільно-політичне явище в сучасній Україні (кримінально-правові аспекти) : наук. нарис. Сєвєродонецьк : Румянцева Г. В., 2020. 120 с.
12. Перепеліцина С. Проблеми притягнення до кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність. Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених, курсантів та студентів: тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Вінниця, 17 травня 2023 р.). Вінниця : ХНУВС, 2023. С. 415–418.
13. Кузнецов В., Сийплокі М. Кримінальна відповідальність за колабораційну діяльність як новий виклик сьогодення. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. Вип. 70. С. 381–388.
14. Мірошниченко О. Психологічні чинники становлення особистості колаборанта в умовах воєнного часу. Інтеграція теорії у практику: проблеми, пошуки, перспективи в умовах воєнного стану : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Чернігів, 01 листопада 2023 р.). Чернігів : ПАУ, 2023. С. 161–164.
15. Барахта В. До питання щодо врахування соціально-психологічних особливостей осіб, які обвинувачуються в колабораційній діяльності або є засудженими за такі злочини. Науковий вісник Сіверщини. Серія: Освіта. Соціальні та поведінкові науки. 2024. № 1 (12). С. 28–39.
16. Шимко В. Про деякі когнітивні та мотиваційно-ціннісні особливості суб’єктів пробації з числа засуджених за колабораційну діяльність. Науковий вісник Сіверщини. Серія: Освіта. Соціальні та поведінкові науки. 2023. № 2 (11). С. 253–268.
17. Кримінальний кодекс України : Закон України від 05.04.2001 № 2341-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text (дата звернення: 18.01.2025).
18. Президент призупинив громадянство 13 представників шести єпархій УПЦ МП (повний список). URL: https://lb.ua/society/2023/ 01/07/541775_prezident_prizupiniv_gromadyanstvo.html (дата звернення: 18.01.2025).
19. Священника УПЦ МП обміняли на 28 українських військових. URL: https://suspilne.media/453018-svasennika-upc-mp-obminali-na-28-ukrainskih-vijskovih-sbu/ (дата звернення: 18.01.2025).
20. Грицак Я. Подолати минуле: глобальна історія України. Київ : Портал, 2021. 432 с.
21. Зубченко О. С. Колабораціонізм на тимчасово окупованих територіях Півдня України: соціологічний аспект. Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право. № 3 (55). С. 15–23.